День гідності та соборгості

У чистім небі жайвора пісні
В блакитні далі линуть безупинно…
Ще ніби вчора в чорному вогні
Палав Майдан тривожної години.

Вони не стріли юної весни,
Під стягом волі золотоблакитним
Ішли сміливо лицарі-сини
За Україну-неньку непохитно.

За край, що сонцем розквітає вранці,
За долю рідного народу
Ви, Українські Лицарі – Повстанці,
Життя поклали за свободу!
Дух непокори, віра в тих очах
І поклик серця: за Вкраїни долю!..
Ішли на смерть з мольбою на вустах,
Ішли такими юними до болю!

В блакить небес, у зоряні світи
Злетіли тихо душі – соколята…
Щоб у піснях лишитись назавжди
І Україну славою вінчати!

Як голосно стогне від болю земля,
Болять душі неньок, печаль в їх очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, в родинах біда.
Всі люди в жалобі, адже їм шкода,
Що ця перемога скрізь цвинтар пройшла.
У кожного пана є правда своя,
Проте це є зрада-украсти життя.
Вічная пам’ять синам України,
Що стали героями в наших очах.
Хай ангели поряд із ними радіють,
Що ця перемога зняла палача.
Хай ваші родини тепло зігріває,
Що в душах породить Марія Свята.
І вся Україна вам співчуває,
Це втрата велика-початок життя.